Heaping Attic

Сьогодні фраза «Made in China» перетворилася в кліше, яке говорить про низьку якість продукту.

Найбільші корпорації світу не можуть знайти управу на китайське промислове шпигунство і тиражування низькопробного контрафакту в колосальних обсягах.

Але ж якщо ми звернемося до історії, то можна згадати про те, що колись Європа приміряла цю роль на себе)

Будучи зачарованою дивною китайською порцеляною, вона не могла задовольнити свої апетити і насититися.

За фарфор платили золотом на вагу один до одного.

І все ж жодна казна не буває бездонною.

Як наслідок, в Китай на фарфорове виробництво потягнулися вервечки шпигунів.

І з якою б строгістю і пильністю китайські імператори не охороняли свої секрети, так чи інакше, інформація потроху вислизала.

Цікавий факт.

Одними з кращих шпигунів стали монахи єзуїти.

Не дивлячись на наглухо закриті кордони, Китай відчував необхідність в пізнанні картографії.

Це одне з небагато чого, чого бракувало великій самодостатній державі, а єзуїти мали відмінні пізнання в цій галузі.

Так само китайські імператори і їх наближені охоче замовляли у ченців свої портрети бо європейська школа живопису істотно відрізнялася і за частиною портретного мистецтва перевершувала китайську.

Так чи інакше, за допомогою шпигунів або обійшовшись без їх відомостей, але триста років тому Європа відкрила секрет фарфору.

Чим пишається)

Але є ще одне «але»))

Справа в тому, що перший європейський фарфор не був таким же якісним, як китайський)

Його сміливо можна було б назвати контрафактним))

Так що в черговий раз переконуємося, що «Земля кругла»))

Правда, варто віддати належне європейцям, які в найкоротші терміни зуміли кардинально поліпшити якість своїх виробів, а їх розпис довести до рангу шедевральною!

Сьогодні Завалящий Чердачок представляє Вам пару чудових тарілок першої європейської порцелянової мануфактури Meissen.

Тарілочки не без вад, але ми ж пам’ятаємо, що секрети виробництва проходили важкий шлях вдосконалення.

До того ж фарфор був настільки дорогий, що такі дефекти, як обпалювальні тріщини, не давали приводу до знецінення предмета.

Сьогодні ж вони є «паспортом віку»)